Берег мого дитинства

[~Akari~]

Нашла свое сочинение про Детство, которое писала в одиннадцатом классе на олимпиаду по украинскому языку, сеечас я бы написала немного по-другому, ну да ладно... Итак:

Берег мого дитинства

Я зовсім недавно зрозуміла, що таке справжнє дитинство і чому говорять, що воно безтурботне, веселе, світле. Тільки зараз я ніби обернулася і побачила, як теперішнє життя відрізняється від тих часів, коли всі прагнуть скоріше стати дорослими. Діти кажуть, що хочуть швидше вирости, щоб нікого не слухати, щоб бути "як старший брат", а дорослі тихенько усміхаються наївності малюків: "які ви щасливі зараз, не поспішайте дорослішати, насолоджуйтесь бузтурботним життям...".
Зі словом "дитинство" асоціюється школа, друзі та веселі дивакуваті ігри, а у мене ще й казкові зими, повні справжнього сріблястого снігу, катання на санчатах, завірюхи та сніговики під чарівними ялинками *а ще рідна людина, яка залишилась в мойому дитинстві* . Все це було порявняно недавно, але, все-одно, наче в минулому житті, ні, на іншій планеті, яка називається "Дитинство".
Кажуть, що ці роки залишаються найсвітлішим, найрадіснішим та найщасливішим спогадом *це дійсно так*. Але чому говорять "берег дитинства"? Хіба воно закінчується? *ви ж просто надіваєте маску дорослості*. Адже якщо продовжувати мріяти та вірити, то ця казка буде довшою. Правильно пишуть, що ніщо не повторюється, але приходить нове, ще цікавіше. В новому, вже дорослому житті доводиться знаходити відповіді на нові, серйозніші питання, життя продовжує задавати нам нові загадки, і це схоже на нове шкільне завдання, яке необхідно правильно розв'язати, і такі уроки продовжуються все життя.
Дитинство - це важливий період в житті кожной людини. У когось він короткий, у інших - довший, але у всіх він був, є і буде. Всі ми робимо щось вперше: перші кроки, перше слово, радості і сподівання *перший курс, перший семінар, перша сесія*, і це є життя. Я вважаю, у дитинства немає берега, *хіба може у повітря, наприклад, сонячних променів або зірок бути берег?*, воно просто не повинно закінчуватись, ну, хоча б в душі.

13.11.2007р.

*...*звездочками я виделила то, что я добавила бы сегодня

@музыка: Детство, детство, ты куда бежишь, Детство, детство, ты куда спешишь? *не помню кто поет*

@настроение: отличное

@темы: Детство, Мои шедевры, Мысли вслух и на бумаге